Вакарчук: “У нас з Джолі одна і та ж посада”

Святослав Вакарчук

Святослав Вакарчук

Лідер українського гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук – людина, з яким нескінченно можна говорити на дві теми: музика та його соціальна позиція. Ми вирішили торкнутися обидвох. Однак, що важливіше – зовсім скоро ми побачимо гурт "Океан Ельзи" в Росії на сценах двох найбільших open-air: фестивалях "Крила" та "Нашествие".

Автор: Як "Океан Ельзи" відноситься до музичних премій? Я знаю, ви кілька разів отримували "Золоту жар-птицю" на фестивалі "Таврійські ігри" (Національна музична премія України. - ред.).

Святослав Вакарчук: Раз дванадцять, здається. Я не пам'ятаю, не рахував. По-справжньому, музиканту все одно, чи є у нього публічне визнання чи ні у відношенні того, що він робить. А от шанувальникам дуже важливо, щоб той, кого вони обрали для себе в якості об'єкта поклоніння, був визнаним. Вони радіють, коли виконавці займають якісь місця, отримують премії. Я не скажу, що зовсім байдужий до премій – так, це приємно, але це на один день.

А: Найуспішнішим багато шанувальників групи вважають альбом "Суперсиметрія". Напевно, у тебя є своя думка щодо цього?

С.В.: Якщо оцінювати за кількістю продажів, то останній альбом "Глорія" – найуспішніший. Якщо оцінювати мою суб'єктивну думку як музиканта, то я взагалі не поділяв би наші альбоми. Мені і останній, і передостанній дуже подобаються, та взагалі-то й попередні. Якщо оцінювати з точки зору цілісності, то, напевно, ні останній, ні передостанній не є такими, вони, скоріше, квінтесенція наших творчих думок. Всі альбоми однакові. У сенсі, однаково хороші з точки зору оцінки.

А: Ранні дещо відрізнялися.

С.В.: Альбом "Там, де нас нема" – це, скоріше, збірник кращих речей на той момент. "Я на небі був", наступний наш альбом – це, мабуть, мій улюблений альбом, разом з "Глорія".

А: Новий альбом будете записуватися у Києві?

С.В.: Побачимо. Ми ще думаємо. Не виключено, що писати будемо в Києві, а зводити і робити мастеринг – десь за кордоном.

А: Наприклад, у твоєму улюбленому Лондоні?

С.В.: У Лондоні ситуація дуже кон'юнктурна. Тобто там дорогі студії, але все під загальну гребінку. Швидше треба їхати не в якесь місто, а до якогось продюсера, тому що йому все одно, де тебе записувати. Зараз у Швеції є сильні музичні студії.

А: Просто у російських зірок модно записуватися в Лондоні.

С.В.: І що це їм дає?

А: Не знаю. Тому і поставила це питання.

С.В.: Знаєш, коли ти приїжджаєш на Захід, а там сидить режисер, якому абсолютно все одно, що ти граєш, то і результат буде такий же. Людина повинна любити те, що вона записує. Відчувати.

А: На ваших концертах, не розуміючи слів, вам підспівують люди різних національностей. Співають іспанки – сама бачила! Кажуть, у Франції теж є шанувальники вашої музики.

С.В.: Ну, це означає дуже просту річ - що музика "Океану Ельзи" самодостатня, і тексти її тільки доповнюють, а не є основоположною річчю, як, скажімо, у багатьох російських груп. Візьми, наприклад, групу "Ленінград": якщо вони заспівають на англійській мові – нічого цікавого. "Океан Ельзи" йде трішки по іншому шляху – нам абсолютно все одно – розуміють наші тексти чи ні. Наші головні емоції – в музиці.

Все це йде з того, що музиканти, які беруть участь у гурті "Океан Ельзи", думають над тим, щоб створити щось разом, отримати якийсь загальний результат. В першу чергу думають про це, а не про те, сподобається це комусь чи ні. Музикант – я завжди кажу одне й те ж – музикант в якійсь мірі, певною мірою еґоїст. Якісний музикант повинен у першу чергу сам "тягнутися" від того, що він робить. А вже якщо це буде дуже щиро і дуже добре, то це сприймуть і інші люди. А якщо музикант намагається сподобатися комусь, то він стає схожим на клоуна або, у кращому випадку, на ляльку або актора.

А: Ви в свій час розлучилися з трьома музикантами з групи саме через це, чи були інші причини?

С.В.: Там були зовсім дві різні причини. Скажімо, відхід Діми і Юри стався саме за їх ініціативи. Я думаю, що ними керувала не музична складова, а саме бажання...

"Y": ...самореалізуватися?

С.В.: Мабуть, так. Не знаходитися в тіні чиєїсь слави, може бути... Хоча їх версія для мене була така: вони говорили "ми втомилися займатися поп-музикою, хочемо бути трішки в андеграунді". Але перші ж їх кроки у власному проекті показали, що вони як раз мають намір добиватися успіхів на поп-сцені, що говорить про те, що все-таки вони лукавили.

Що стосується відходу Паші, то це вже було усвідомлене рішення всього колективу. Просто у нас були абсолютно різні погляди на музичні процеси в майбутньому.

А: Зараз вас п'ятеро. Це остаточний склад групи?

С.В.: Нас завжди було п'ятеро.

А: Не розглядаєш можливість того, що стане більше?

С.В.: Як членів гурту, думаю, що ні. Як людей, які створюють музичні альбоми, - чому б і ні? Ми запрошуємо багатьох людей.

А: На чемпіонаті світу з футболу в Німеччині в цьому році ти з'явився на футбольному полі. Розкажи цю історію.

С.В.: Розповідаю. На матчі Україна - Швейцарія (це була 1/8 фіналу в Кельні) ми пішли на стадіон. Україна виграла після напруженої серії пенальті. В результаті нахлинувших емоцій я побіг на поле, щоб привітати футболістів. Вони мене побачили біля кромки поля і, оскільки я з багатьма з них дружу, витягли мене на поле. Таким чином я опинився з ними. Оскільки у мене з собою був прапор, я з ними побігав вдосталь, покричав, порадів і повернувся назад.

А: Крім футболу ти захоплюєшся баскетболом. Граєш або просто вболівальник?

С.В.: Ні, я саме як вболівальник захоплююся футболом, а в баскетбол граю. Я навчався в університеті, грав в університетській команді і зараз регулярно два або три рази на тиждень ходжу, бігаю.

А: Ти, як і Анджеліна Джолі, посол доброї волі ООН. Які вже місії зробив в цій ролі?

С.В.: Найосновніше – це зустрічі зі студентами різних університетів, вищих навчальних закладів в Україні. Було близько 15 або 16 університетів в найбільших містах. Ми зустрічалися, говорили про життя. Я їм говорив про "формулу успіху", розповідав своє бачення майбутнього, миру, країни. Потім вислуховував їхні запитання і відповідав на них.

А: У свій час ти сказав на Майдані: "Нас обманюють. Я просто не хочу, щоб нас обманювали". Зараз ти відчуваєш, що правди у твоїй країні стало більше?

С.В.: Так. Відчуваю, що правди стало більше, і відчуваю, що жити стало відкритіше та вільніше. З іншого боку, звичайно ж, як і будь-яке пострадянське суспільство, яке було дуже сильно заражене атмосферою недовіри і тоталітаризму, ми ще не до кінця готові до повноцінної демократії і зараз пожинаємо плоди цієї неготовністі. Я думаю, що нам потрібно звикнути до цього. І навчитися розмовляти не методом сили, а методом компромісу і переговорів.

А: На твій погляд, в України і Росії зараз хороші відносини?

С.В.: Думаю, ні. Але я впевнений, що це тимчасова річ. Все залежить від бажання і можливостей політичного керівництва усвідомити якісь ситуації. Росії треба зрозуміти, що минуло вже 15 років; треба звикнути, що Україна – це незалежна країна, з якою треба розмовляти точно так само, як з іншими незалежними країнами в світі. От якщо з двох сторін ці два аспекти повністю знайдуть розуміння, тоді обов'язково буде знайдений якийсь компроміс. У нас немає іншого виходу, окрім як домовитися і навчитися жити дружно. Все інше приведе до явно негативних наслідків для обох країн.

А: На твоєму сайті я намагалася знайти твої вірші російською і не знайшла.

С.В.: Я не вмію писати російською. Це не моя рідна мова. Я навчився розуміти російську років у 10 приблизно. Досі формувати свої думки російською на рівні текстів пісень я не вмію. Більш того, думаю, що якщо не вмію, то й не буду особливо прагнути лізти туди, де хтось вміє це робити краще. Ми радіємо тому, що ми вміємо самі.

А: Коли "Океан Ельзи" знову чекати з великими концертами в Росії?

С.В.: З виходом нового альбому, який відбудеться навесні. Тільки треба зрозуміти, коли буде концерт: навесні – у першій половині нашого туру, або восени – у другій половині.

А: В яких "open-air" в цьому році будете брати участь в Росії?

С.В.: Фестивалі "Крила" (В Тушині 29-30 липня. - ред.), " Навала" (Під Рязанню 4-6 серпня. - ред.). Побачимося!

Джерело: російське видання "Ранок"

Напишіть відгук