Табачник "загубив" Вакарчука

Ось уже 10 днів найстарший і найкращий університет України – Львівський національний університет імені Івана Франка – не має керівника.

20 травня ц.р. у професора Івана Вакарчука завершився термін контракту на посаді Ректора. Цього ж дня міністр освіти і науки України Дмитро Табачник підписав наказ про звільнення Івана Вакарчука з посади ректора. Але досі виконувача обов’язків ЛНУ ім. Івана Франка так і не отримав.

«Істерична» пам'ять міністра освіти

Зрозуміло, що вся ця історія з непризначенням в. о. ректора університету жодним чином не сприяє нормальному функціонуванню цього ВНЗ. Це ж як в сім’ї – батька немає і діти роблять, що хочуть. Тим більше, що невідомо: хто ж цим батьком може стати. Іван Олександрович Вакарчук керував університетом 23 роки! Ну, з невеличкою перервою, коли він був міністром освіти й науки (але й тоді універ був під пильним його оком).

Аналізувати наукові чи педагогічні досягнення цього періоду не є метою цієї статті. Було зроблено багато добрих справ, збільшено кількість факультетів, отримано статус «Національного». Хоча дехто каже, що відповідний Указ Президент Кучма підписав за особисту підтримку своєї довіреної особи на президентських виборах 1999 року. Але був у новітній історії університету й епізод його політичного протистояння з відомим істориком, політиком, громадським діячем та активним поборником інтеграції України в єдиний «русский мир» Дмитром Табачником. Як відомо в ефірі телеканалу "Інтер" він відмовився вибачитися перед мешканцями Галичини за свої слова в одній з публікацій про відмінність галичан від решти українців. «Про галичан я говорив не як міністр, а як людина», – підкреслив Дмитро Володимирович.

На нещастя для багатьох свідомих українців, і особливо галичан, й особливо Франкового університету, цей «регіональний» нардеп став після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах міністром освіти й науки. Кажуть, що Дмитро Табачник людина не злопам’ятна – просто має добру пам'ять. Ось і не може вибачити міністр-історик екс-міністрові-фізику свого цькування кількарічної давнини. Прикладом цього стала велика кількість перевірок, які пережив університет останнім часом, наїздів контрольних органів. Та й сам факт підписання у 2010 році контракту з Вакарчуком усього на три роки виглядав дивним. Відповідно до чинного законодавства керівника ВНЗ зі статусом «Національного» обирають і призначають на сім років!

Новий ректор лише у 2017 році?

Катастрофічність ситуації в університеті Франка полягає в тому, що він зараз проходить чергову процедуру державної акредитації. Станом на сьогодні позитивні висновки Державної акредитаційної комісії отримали лише два факультети. Більшість деканів повертаються з Києва з поправленими в акредитаційних справах крапками й комами. До того ж всього, документи повинні бути підписані керівником, якого в університеті ось уже 11 днів немає. Міністерські експерти стали на диво уважними й надто прискіпливими. Дед-лайн – до 1 липня 2013 року, коли в навчальні заклади має надійти рознарядка про кількість місць державного замовлення та т.зв. платників. Без проходження ліцензії ВНЗ не може здійснювати набору! А немає набору – немає фінансування, необхідно скорочувати викладачів. Починається ланцюгова реакція.

Зрозуміло, що така ситуація шкодить не лише самому університету, його колективу. Це серйозний удар по іміджу Львова, Львівщини, по всьому українству. У бюрократичних іграх політичне керівництво держави вбиває центр українського духу, самостійництва, свободи й демократії, яким завжди був Львівський університет імені Івана Франка.

Цією ситуацією здійснюється й серйозний тиск і на Вакарчука, змушуючи його відмовитись від подальшої боротьби за крісло ректора. Подейкують, що Іван Олександрович заяву на в.о. ректора нібито написав. Але ж офіційного наказу міністра й досі немає. Можливо, у Табачника є декілька заяв охочих покерувати університетом? І формально він може призначити виконувачем обов’язків будь-кого чи з середовища самого університету, чи з Донецька, чи з Харкова. І цей в.о. може керувати хоч кілька років. Такі прецеденти в Україні були і є. Та й сам наказ про оголошення конкурсу може також скільки хоч не оголошуватись. Бо відповідно до ст. 39 Закону України «Про вищу освіту»: «Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожні п'ять років (посади керівника національного вищого навчального закладу - кожні сім років)». За логікою Табачника конкурс у 2010 році вже був оголошений, то наступний буде у 2017. А власником Львівського університету є держава, в особі міністра Дмитра Табачника.

Страждання «мовчазних ягнят»

Всі чиновники люблять університет. Тут вчаться їх діти і внуки, пишуться їх дисертації. Тут добре піаритись. Ось навіть нещодавно голова Львівської облдержадміністрації у робочий час лекцію студентам прочитав про перспективи Львівщини в епоху розвиненого регіоналізму. Тільки оминув пан голова проблему майбутнього рідної альма-матер та скорочення державного замовлення для франкового вузу.

Вчора на засіданні Державної акредитаційної комісії було зменшено на 9 тисяч місць державне замовлення на економічні спеціальності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів, цьогоріч на три відсотки поменшає «державних» бакалаврів. Найбільше скорочення стосуватиметься журналістів (на 30%), фахівців з міжнародних відносин (23%), економіки і менеджменту (11,7%). На юристів держзамовлення зменшиться лише на 3,5%. Водночас збільшується держзамовлення на фахівців з електроніки (5,3%), енергетики та енергетичного машинобудування, металургії та матеріалознавство (10,3%), інформаційної безпеки (6,7%).

Особливо суттєві зміни у держзамовленні на магістрів. Скорочення торкнеться журналістів-магістрів (37,7%), юристів (22,2 %), фахівців з економіки і підприємництва (28,6%). Деяке зростання магістрів-бюджетників буде для тих, хто обрав галузі знань «електротехніка та електромеханіка», «машинобудування та матеріалообробка», «розробка корисних копалин», «інформатика та обчислювальна техніка».

Зрозуміло, що всі ці технічні спеціальності вивчають не в університеті Франка. Може статись так, що Міністерство виділить 200 місць для майбутніх фізиків і геологів, зменшуючи набір на т.зв. престижні факультети. І в загальному кількість державного замовлення може й не зменшитись. Але весь фокус полягає в тому, що на «геологічно-фізичному» напрямах і так недобір охочих навчатися. Ось і залишаться «зекономленими» виділені з барського плеча додаткові бюджетні місця. Тут і придертись немає до чого.

Дивує лише мовчання чи замовчування проблеми з призначенням виборів ректора Львівського національного університету імені Івана Франка, як зі сторони адміністрації університету, так і громадськості міста, керівництва обласної державної адміністрації, обласної ради та Львова. Складається враження, що доля університету нікого не хвилює. Хоча кулуарна боротьба за вільне крісло одного з найпрестижніших університетів країни вже точиться давно. Просто зараз міністерство, проігнорувавши Вакарчука, «розчистило» поле для маневру й уважно спостерігає за творенням внутрішньоуніверситетських коаліцій.

Як в тій пісні: «Король помер, нехай живе король»? От тільки професори з деканами не знають куди їм краще орієнтуватись: на Варшаву чи на Київ? А може самим поборотись за царство? Ось так і страждають, але мовчать. Бо, напевно, благоденствують.

Андрій Болкун, заступник голови Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України

Напишіть відгук