Святослав Вакарчук наказав довго чекати

Концерт "Океану Ельзи" / Фото: Комерсант

Концерт "Океану Ельзи" / Фото: Комерсант

Святослав Вакарчук знову спробував продемонструвати високий рівень українського року повідомила газета Комерсант. "Океан Ельзи" не полінувався виступити в Києві, хоча Святослав Вакарчук наказав натовпу шанувальників спочатку довго чекати.

У четвер у столичному Палаці спорту пройшов перший після зміни музичного складу гурту і за останні два роки сольний концерт "Океану Ельзи". Святослав Вакарчук та його музиканти знову спробували довести, що українська музика все ж таки існує. Спроба майже вдалася, вважає Богдан Лозовський.

Організатори близько півгодини розважали заповнений до відмови зал прослуховуванням останнього альбому "Океану Ельзи". У натовпі то й справа починали аплодувати і кликати "Славка" на сцену. Пан Вакарчук все ж примусив юрбу довго чекати, і перед публікою з'явився лише через сорок хвилин.

Очікування спрацювало краще будь-яких "музикантів для розігріву" – першим же акордом музиканти ввели зал в стан емоційного зриву. На екстаз глядачів не вплинуло навіть те, що першою піснею була відома хіба що затятим шанувальникам композиція з нового альбому "Глорія".

Проте аж на стільки обізнаних шанувальників було явно недостатньо, і, не знаючи, що підспівувати і як під таку музику танцювати, глядачі просто притопували, аплодували, свистіли і кричали все те ж, що встиг до кінця виступу набите ім'я "Слава".

На цьому муки шанувальників не закінчилися – наступні пісні теж були нові. Ажіотаж в натовпі почав поступово вгасати, і увагу глядача з пана Вакарчука переключились на нових музикантів групи. Новачки явно перегравали – такої кількості зайвих рухів і зосереджених на екстазі від власної творчості осіб можна побачити хіба що під час виступів маловідомих, але нескінченно амбіційних колективів, з яких, власне, музикантів і запросили грати в "ОЕ".

Гаразд, з "Глорія" все зрозуміло – ці пісні група робила вже новим складом і може вести себе на сцені так, як вважає за потрібне. Але от як яким складом на сольному концерті будуть виконуватися старі хіти, всіх цікавило найбільше, як, втім, і питання про те, чи будуть взагалі зіграні старі пісні.

На радість присутніх, відповідь прийшла досить швидко. Славко Вакарчук не став довго обтяжувати глядачів новими проявами свого таланту, і через пару пісень зі сцени зазвучали мелодії з попередніх альбомів.

З цього моменту концерт в цілому нічим не відрізнявся від сотні попередніх. Святослав і цього разу залишився вірний своїм традиціям, зробивши шоу з музики, а не з вигадливих декорацій, феєрверків і пишногрудих жінок на підтанцьовці. Виглядало все прямо-таки буденно: все той же Вакарчук, все те ж наслідування Фреді Меркюри і Міка Джаґера, все ті ж великі літери "ОЕ" за спиною у музикантів і все та ж кричуща і танцююча багатотисячна публіка.

Остання, до речі, поки залишається головним приводом для гордості пана Вакарчука. Незважаючи на дорогі, як для Палацу Спорту, так і для виступу українських музикантів, квитки (найдешевший коштував 50 гривень), трибуни були майже повністю заповнені, а на величезному танцювальному майданчику під трибунами до середини концерту не залишилося жодного вільного квадратного метра.

Серед танцюючих і підспівуючих можна було побачити людей усіх вікових та соціальних положень. У якийсь момент серед натовпу танцюючих школярок чоловік у діловому костюмі з розстебнути рукавами сорочки на колінах став шукав загублені запонки. Тут стало зрозуміло, що українці все ще відчувають гострий дефіцит якісної музики, а "Океан Ельзи" хоч марно, але намагається цей дефіцит заповнити.

Ближче до кінця, коли майже всі пісні вже були заспівані, залишився невиконаним лише один пункт обов'язкової програми – показ народу оголеною по пояс соліста "ОЕ". І під час останньої композиції пан Вакарчук все-таки порвав на собі защепнуту на пару ґудзиків сорочку, після чого разом з музикантами поспішно покинув сцену. Десять хвилин весь зал знову скандували "Слава" і "Океан", і продовження концерту вдоволена публіка дочекалася – музиканти відіграли ще чотири пісні, серед них, ту що вже стала хітом "Без бою".

Контраст старого та нового навів на сумні думки про мистецтво заради мистецтва. Однак у постконцертних міркуваннях була і частка радості – пан Вакарчук, граючи старі пісні, на щастя, розуміє, що останні два альбоми "ОЕ" більше підходять для прослуховування в машині або перед сном, але ніяк не для концертів у Палаці Спорту.

Напишіть відгук