“Океан Ельзи” переміг жувальну гумку у Москві

У державному концертному залі Москви "Росія" відбувся концерт української групи "Океан Ельзи". Так було почато "Х-тур" по Росії на честь першого круглого ювілею групи. Повному залу Вакарчук і компанія продемонстрували свої досягнення за останні 10 років, а також представили кілька нових пісень і нових музикантів.

Від концерту "Океану Ельзи" на головному концертному майданчику Москви, з одного боку, чекали чого-небудь такого собі: не кожен день поряд з Кремлем співає радник президента України. З іншого боку, цілий ряд побоювань – офіціозний все ж таки майданчик, сувора охорона, що заставляла сідати всіх тих, хто намагались потанцювати, грізні бабусі – квиткарки – заставляли припустити, що повноцінний рок-концерт у "Росії" приречений на невдачу. Перше, що впадало в очі при вході в зал: абсолютно чорна сцена, на якій апаратури було вдвічі більше, ніж на нещодавньому концерті King Кrimson. Далі очі впиралися в танцювальний партер. Завдяки хитрому пристрою підлоги в залі "Росії" можна звільняти простір перед сценою. Тільки, чомусь, цього ніхто ніколи не робить. У партері строкатий молодіжний натовп скандував в очікуванні то "Сла-ва Ва-кар-чук!", То чомусь "Ми-ша Ко-зи-рєв!". Зал вів себе - поки що - трохи спокійніше. Око то тут, то там вихоплює помаранчевий светрик, або сорочку, або футболку.

З півгодинний запізненням і лише після ретельного обв'язування мікрофонної стійки білою шаллю концерт стартував піснею "Кiшка". Вакарчук був у чудовій формі. Але зал зустрів його досить спокійно, якщо не вважати реву з партеру. Пісні "Там, де нас нема", яка власне розкрутила "Океан" в Росії, навіть підспівували, але початок концерту був підозріло тихим. На пісню "Вставай", підтриманої помаранчевими софітами, Слава агітував публіку піднятися: глядачі встали, трохи поплескати і всілися знову. Вакарчук пожартував, що публіка дуже любить жувати жуйку, раз так "приліпилася". Але тут же висунув гасло "Переможемо жувальну гумку!".

Зал жарт зрозумів, посміявся і замовчав. Слава попив води, підсунув ближче мікрофон з тою ж білою шаллю і заспівав "Майже весна". Це було переломною точкою концерту. На цій пісні зал встав, розмахуючи помаранчевими речами, руками та мобільними телефонами і більше практично не сідав.

Хоч за дві з копійками години і не прозвучало жодної пісні українською (а чекали, оскільки в інтерв'ю перед виступом Слава обіцяв сюрпризи), але з залом Вакарчук спілкувався виключно російською. Він розповів, як Михайло Козирєв, що був присутній в залі, колись давно по-доброму відреагував пісню "Сосни" і підтримав групу. Розповів, що Москва для нього - "місто складне, важке, але дуже багато дає, і тут дуже багато наших друзів" (українська діаспора в цей момент запищала дівочими голосами). Ще Слава говорив про дружбу, кохання і батьків. Частіше просто передавав привіти: рідним, близьким, друзям, співвітчизників, які були присутні в залі, розмахуючи помаранчевими та жовто-блакитними прапорами, від великої кількості яких Вакарчук жартував, що "як раніше в Москві були агенти КДБ, так тепер - люди з України". Зворушливо застидався після пісні "Друг", коли вручати букет на сцену вийшла Земфіра...

За дві години були озвучені майже всі пісні з альбому "Модель", ряд речей з "Янанебiбув" і "Суперсиметрiї" плюс нові пісні та матеріал, що виходили синґлами. Група двічі йшла за куліси і двічі поверталася на вимогу глядачів. Фінальним акордом стала пісня-прохання "Вiдпусті", котра до фіналу перетворилася в класичне диско "Sunney". Після чого всі музиканти пішли зі сцени, Вакарчук кинув свій бубон тим що активно плескали в танцювальний партер, в залі ввімкнули світло, революція здійснилася.

За матеріалами Надії Абрамович та Антона Поміщика для газети Ізвєстія

Напишіть відгук